Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
виковувати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
виклепувати — ую, уєш, недок., ви/клепати, ви/клепаю, ви/клепаєш і ви/клеплю, ви/клеплеш; мн. ви/клеплять; док., перех. 1) Клепаючи, вдаряючи молотком, робити тоншим, гострішим лезо (коси, сапи і т. ін.). 2) Виковувати що небудь з металу без нагрівання … Український тлумачний словник
виковування — я, с. Дія за знач. виковувати … Український тлумачний словник
викувати — I див. виковувати. II ує, док., перех. За народними повір ями – куючи, напророчити кому небудь певну кількість років життя (про зозулю) … Український тлумачний словник
викути — див. виковувати … Український тлумачний словник
відковувати — ую, уєш, недок., відкува/ти і рідко відку/ти, ую/, ує/ш, док., перех. 1) Те саме, що розковувати. 2) рідко. Те саме, що виковувати. 3) тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати … Український тлумачний словник
кувати — I кую/, кує/ш, недок., перех. 1) також без додатка. Б ючи молотом по металу (перев. розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. || Обробляючи метал молотом або пресом, виготовляти що небудь; виковувати (у 1 знач.). 2)… … Український тлумачний словник
сковувати — ую, уєш, недок., скува/ти, скую/, скує/ш, док., перех. 1) Виготовляти куванням, виковувати. || рідко. Те саме, що обковувати 1). || перен. Наполегливо, докладаючи великих зусиль, створювати що небудь досконале, стійке міцне. 2) Надівати,… … Український тлумачний словник
кувати — I 1) (б ючи молотком, надавати металові потрібної форми), виковувати, викувати, сковувати, скувати, проковувати, прокувати, клепати, виклепувати, виклепати 2) див. підковувати II (про зозулю), кукати, кукукати … Словник синонімів української мови
